Юридичний інформаційний проект про виконавче провадження та примусове стягнення боргів. Корисна інформація для боржників, стягувачів та виконавців.

Визначення місця примусового виконання рішення відносно юридичної та фізичної особи боржника

Визначення місця примусового виконання рішення

ЗМІСТ

1. Правове регулювання питання «місце виконання рішення».

2. Поняття «місце виконання рішення».

1) місце виконання рішення відносно боржника — фізичної особи:
— місце проживання;
— місце перебування;
— місце роботи;
— місце знаходження майна.

2) Місце виконання рішення відносно боржника — юридичної особи:
— місце знаходження юридичної особи;
— юридична адреса;
— фактична адреса;
— місце знаходження майна;
— місце знаходження філіалів, дочірніх підприємств, інших відокремлених підрозділів.

3) місце виконання рішень зобов’язального характеру.

3. Відмінність між поняттям «місце виконання рішення» та «підвідомчістю виконання».

4. Правові наслідки пред’явлення виконавчого документа за неналежним місцем виконання.

5. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на
території, на яку поширюється компетенція іншого органу ДВС.

6. Особливості проведення виконавчих дій у разі якщо боржник та його майно
перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

7. Особливості проведення виконавчих дій у разі якщо виконавчі провадження
відносно одного боржника відкрито одночасно в органі державної виконавчої служби та приватним виконавцем.

8. Основні висновки.

1. Правове регулювання питання «місце виконання рішення».

Основою регулювання питання місця виконання рішення є наступні нормативно- правові акти:

• Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції від 17.02.2017);
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 № 2832/5);
• Цивільний кодекс України (від 16.01.2003 № 435-ІV, із змінами та доповненнями);
• Кодекс законів про працю України (від 10.12.1971 № 322- VIII, із змінами та доповненнями);
• Господарський кодекс України (від 16.01.2003 № 436-IV, із змінами та доповненнями);
• Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», (від 11 грудня 2003 року № 1382-IV).

2. Поняття «місце виконання рішення».

Місце виконання рішення визначено статтею 24 Закону «Про виконавче провадження».

Так, частиною 1 статті 24 Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

1) Місце виконання рішення відносно боржника — фізичної особи:

Місце проживання або місце перебування фізичної особи, визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року На 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України».

Місце проживання — адміністративно — територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Місце перебування — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації.

Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: 1) паспорт громадянина України, 2) тимчасове посвідчення громадянина України, З) посвідка на постійне проживання, 4) посвідка на тимчасове проживання, 5) посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, 6) посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, 7) довідка про звернення за захистом в Україні.

Місце роботи – місце, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу та підприємство, установа, організація, фізична особа, фізична особа — підприємець, виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. (КЗпП України)

Підтвердженням місця роботи фізичної особи є довідка, яка видається підприємством, установою, організацією, фізичною особою, фізичною особою — підприємцем або відповідь на електронний запит до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб, відділу Персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж Управління Пенсійного фонду України.

Місце знаходження майна — адреса, за якою знаходиться майно, належне боржнику, що має бути підтверджено документально: заявою стягувача з долученням підтверджуючих документів, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Слід звернути увагу на те, шо суди першої інстанції при розгляді скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби в першу чергу звертають увагу на наявність підтверджуючих документів щодо місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження. Так, наприклад у справі № ___ при розгляді скарги по виконавчому провадженню, судом було встановлено, що на виконання до _____ відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у області разом із заявою стягувача, надійшов виконавчий лист про стягнення грошових коштів з Іванова К.К. користь Петренко С.А. у сумі 1234,56 грн. Адреса боржника зазначена у виконавчому документі та у заяві стягувача: м. Дніпро, вул. Будівельна, 12/34. Державним виконавцем по виконавчому документу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам. Однак, боржник звернувся до районного суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста ГТУЮ у ____області, в якій просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки, виконавче провадження відкрите державним виконавцем не за місцем його проживання та реєстрації. Однак, судом було встановлено, що дійсно державним виконавцем виконавче провадження було відкрито згідно виконавчого листа, де було вказано місцем проживання адресу, яка є територією обслуговування Дніпровського відділу ДВС, тобто державним виконавцем на час відкриття проваджені вимоги законодавства не порушені. Після встановлення обставин не проживання боржника на території, яка не підвідомча Дніпровському відділу ДВС, державний виконавець може надіслати виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника.

Суд вважає дії державного виконавця при відкритті провадження законними та не вбачає підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, про що винесено відповідну ухвалу.

Таким чином, у разі пред’явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви повинно бути додано підтверджуючі документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває чи працевлаштований за адресою, зазначеною у заяві.

2) Місце виконання рішення відносно боржника — юридичної особи:

Юридична адреса — адреса, за якою юридична особа зареєстрована, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. (ст. 89 ЦК України)

Фактична адреса — адреса, за якою юридична особа веде діяльність або за цією адресою розташований офіс, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснюється управління і облік. (ст. 93 ЦК України)

Місце знаходження майна — адреса, за якою знаходиться майно, що належить юридичній особі, що має бути підтверджено документально: заявою стягувача з долученням підтверджуючих документів, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Що стосується місце знаходження філіалів, представництв та інших відокремлених підрозділів, слід зазначити, що відповідно до статті 95 ЦК України, визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

З огляду на викладене, філіали, представництва та інші відокремлені підрозділи
юридичної особи не можуть бути боржниками у виконавчому провадженні, відповідно виконавчий документ за їх місцезнаходженням пред’являтись не повинен, а якщо пред’являється, то відносно основної юридичної особи за місцем знаходження майна.

Слід звернути увагу, що у випадку пред’явлення виконавчого документа на виконання за місцем знаходження майна боржника, стягувач, разом із заявою про прийняття виконавчого документа на виконання, повинен надати докази про належність майна боржнику (інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) або докази про місце перебування майна, належного боржнику, на території, на яку розповсюджується компетенція того відділу ДВС, до якого пред’явлено документ.

3) Місце виконання рішень зобов’язального характеру.

Частиною 3 статті 24 Закону, визначено, що виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Як приклад, можна розглянути ситуацію, коли стягувачем на виконання пред’явлено виконавчий документ разом із заявою, згідно з яким боржника зобов’язано демонтувати металевий та бетонний паркани, які перегороджують прохід стягувачу та членам його родини до будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Стасова, 21 (Шевченківський район). Згідно з виконавчим документом боржник проживає за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 15/3 (Соборний район). Стягувачем виконавчий документ пред’явлено на виконання до Шевченківського відділу ДВС, за адресою вчинення виконавчих дій, а саме демонтування металевого та бетонного парканів, яка територіально відноситься до Шевченківського району. Отже, з огляду на викладене, стягувач правомірно пред’явив виконавчий документ за місцем виконання.

Таким чином, державний виконавець при надходженні виконавчого документа зобов’язального характеру, повинен пересвідчитись, що адреса вчинення таких дій територіально відноситься до компетенції цього відділу ДВС.

3. Відмінність між поняттям «місце виконання рішення» та «підвідомчістю виконання».

Місце виконання рішення — визначається законом або вибором стягувача в межах Закону. Загальне правило, коли виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Однак, існує не тільки територіальна компетенція, але й виключна підвідомчість виконавчих проваджень тому чи іншому органу державної виконавчої служби.

Так, відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

сума зобов’язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

сума зобов’язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Як можна побачити з цього переліку, підставою для віднесення виконавчого документу до тієї чи іншої виключної підвідомчості є суб’єктний склад боржників, а також суть (сума) зобов’язання.

4. Правові наслідки пред’явлення виконавчого документа за неналежним місцем виконання.

У випадку якщо наявні підстави для повернення виконавчого документа, зазначені у частині 10 статті 4 Закону, а саме: виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Отже, якщо стягувач пред’явив виконавчий документ не за місцем вчинення виконавчих дій. У такому випадку державний виконавець повинен прийняти рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки, стягувачем порушено норму частині 10 статті 4 Закону, а саме: виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання.

Отже, у випадку, коли виконавчий документ пред’явлено стягувачем не за місцем виконання або не за підвідомчістю, державний виконавець повертає його стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів 3 дня його пред’явлення.

5. Порядок надання доручень для вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу ДВС.

Частиною 5 статті 24 Закону, визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Пунктом 11 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що перевірка інформації

1) про наявність боржника,
2) його майна,
3) місця роботи,

а також здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.

В дорученні зазначаються:

• найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім,я та по батькові державного виконавця, який надає доручення;
• номер виконавчого провадження;
• реквізити виконавчого документа, а у разі зведеного виконавчого провадження — прізвище, ім’я та по батькові боржника — фізичної особи, повне найменування боржника — юридичної особи та дата об’єднання виконавчих проваджень у зведене;
• обставини, які обумовили проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна (клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо);
• інформація, яку необхідно перевірити (найменування майна, яке необхідно описати та арештувати);
• адреса, за якою слід провести перевірку (здійснити опис та арешт майна);
• інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.

Доручення підписується державним виконавцем та погоджується начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Орган державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки (здійснення опису та арешту майна), зобов’язаний вчинити дії за дорученням у строк до десяти робочих днів з моменту надходження його до органу державної виконавчої служби. За результатами проведених дій складається відповідний процесуальний документ, що надсилається державному виконавцю, який надав доручення.

При цьому, судами визнається неправомірною бездіяльність органів ДВС, якими своєчасно не виконується доручення.

Таким чином, основною ознакою випадків застосування вимог пункту 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» є перевірка інформації в порядку виконання рішень. Державний виконавець доручає відповідному органу державної виконавчої служби проведення перевірки, у разі необхідності з’ясування інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території; на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

6. Особливості проведення виконавчих дій у разі якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

Законом допускається і проведення державним виконавцем виконавчих дій на території, на яку не розповсюджуються територіальна компетенція відділу ДВС, в якому останній працює.

Так, відповідно до частини 4 статті 24 Закону, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Тобто, виконавець скористався правом вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Крім того, пунктом 12 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо:

1) стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника;
2) з’ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби;
3) боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно- територіальних одиниць.

Про проведення державним виконавцем виконавчих Дій орган державної виконавчої служби зобов’язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

У повідомленні про вчинення виконавчих дій зазначаються:
• найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця, яким будуть проводитись виконавчі дії;
• номер виконавчого провадження;
• дата, час та місце проведення виконавчих дій;
• виконавчі дії.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 11 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 12 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець, у разі необхідності проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюється його компетенція, може здійснювати заходи примусового виконання на власний розсуд:

  • шляхом надання доручення проведення перевірки інформації щодо наявності боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби;
  • особисто вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція
    іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований та з обов’язковим повідомленням органу державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій, у разі відповідності однієї з трьох умов, передбаченої пунктом 12 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

7. Особливості проведення виконавчих дій у разі, якщо виконавчі провадження відносно одного боржника відкрито одночасно в органі державної виконавчої служби та приватним виконавцем.

Єдиним посиланням щодо передачі виконавчого провадження відносно одного боржника відкрито одночасно в органі державної виконавчої служби та приватним виконавцем є порядок, визначений частиною 5 статті 5 Закону. Даною нормою встановлено, що за заявою стягувача виконавчий Документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби — приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Необхідно зазначити, що підстави для передачі виконавчого документа, визначені пунктом 4 Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме виконавче провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, за заявою стягувача передається іншому приватному виконавцю, який здійснює діяльність у виконавчому окрузі за місцем виконання рішення, або до відповідного органу державної виконавчої служби у разі:

1) припинення діяльності приватного виконавця;
2) зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1 — 4, 9 частини першої статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
3) самовідводу приватного виконавця.

Отже, виконавче провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, за заявою стягувача передається до відповідного органу державної виконавчої служби, у разі наявності вказаних підстав, зазначених в пункті 4 Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Слід зазначити, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не визначений порядок проведення виконавчих дій у разі, якщо виконавчі провадження відносно одного боржника відкрито одночасно в органі державної виконавчої служби та приватним виконавцем, що є прогалиною чинного законодавства.

8. Основні висновки.

Таким чином, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У випадку пред’явлення виконавчого документа на виконання за місцем знаходження майна боржника, стягувач, разом із заявою про прийняття виконавчого документа на виконання, повинен надати докази про належність майна боржнику (інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) або докази про місце перебування майна, належного боржникові.

У разі пред’явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації боржника, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви повинно бути додано належні документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває чи працевлаштований за адресою, зазначеною у заяві.

Державний виконавець при надходженні виконавчого документа зобов’язального характеру, повинен пересвідчитись, що адреса вчинення таких дій територіально відноситься до компетенції цього відділу ДВС.

У випадку, коли виконавчий документ пред’явлено стягувачем не за місцем виконання або не за підвідомчістю, державний виконавець повертає його стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 11 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 12 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець, у разі необхідності проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюється його компетенція, може здійснювати заходи примусового виконання на власний розсуд:

• шляхом надання доручення проведення перевірки інформації щодо наявності боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби;

• особисто вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований та з обов’язковим повідомленням органу державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії; до початку проведення таких дій, у разі відповідності однієї з трьох умов, передбаченої пунктом 12 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень

Державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти доходи що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Виконавче провадження яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, за заявою стягувача передається до відповідного органу державної виконавчої служби, у разі: припинення діяльності приватного виконавця; зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1 – 4, 6 частини першої статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» ;самовідводу приватного виконавця.

Необхідно звернути увагу, що наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

comments powered by HyperComments
Правовий путь © 2017
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «Правовий путь»