Юридичний інформаційний проект про виконавче провадження та примусове стягнення боргів. Корисна інформація для боржників, стягувачів та виконавців.

Порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні

Порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні

ЗМІСТ

1. Загальні положення.
2. Підстави та порядок зняття арешту з усього майна або його частини державним виконавцем:
2.1. Отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
2.2. Надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
2.3. Отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах.
2.4. Наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.
2.5. Відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно.
2.6. Отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
2.7. Погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
2.8. Отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

1. Загальні положення.

Питання зняття арешту з усього майна боржника або його частини визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (далі – Закон), зокрема частина 4 зазначеної статті встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких державний виконавець повинен зняти арешт та винести постанову про зняття арешту з такого майна (коштів) боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують одну з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 59 Закону.

2. Підстави та порядок зняття арешту з усього майна або його частини державним виконавцем:

2.1. Отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, державний виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п.1 ч. 4 ст. 59 Закону за наступних обов’язкових умов:
1) отримання документального підтвердження з банківської установи про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання;
2) заборона на звернення стягнення, визначена законом.
Слід зазначити. що відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

До того ж, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 2 ст. 48 Закону).

Необхідно розглянути поняття поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (в редакції від 06.11.2016) зазначає, що банкам надається право відкривати для своїх клієнтів вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 вищезазначеного Закону, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

  • рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України:
  • поточні рахунки типу “Н”, що відкриваються в національній валюті офіційним
    представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;
  • поточні рахунки типу “П”, шо відкриваються в національній валюті постійним представництвам;
  • поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму;
  • інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні (пункт 1.8 Розділу І Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правлінням Національного банку України від 12.11.2003 № 492).

До поточних рахунків із спеціальним режимом належать рахунки відкриті в порядку наступних законів:

1) Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV. в редакції від 15.04.2017;

2) Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР, в редакції від 01.01.2017;

3) Закон України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки» від 24.06.2004 № 1868- ІV, в редакції від 05.10.2016;

4) Закон України «Про ринок природного газу від 09.04.2015 № 329-VІІІ, в редакції від 01.11.2016:

5) Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХIV, в редакції від 01.01.2017;

6) Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 № 1039- ХIV, в редакції від 01.01.2015.

Так, відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Стаття 15-1 Закону України «Про електроенергетику» зазначає, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями учасників оптового ринку електричної енергії та операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

Нецільове використання коштів із спеціального рахунку забороняється. Забороняється накладення будь-яких видів стягнень на кошти фінансового резерву, відповідно до ст. 10 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Статтею 10 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, на кошти: що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Стаття 33 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» зазначає, стягнення коштів із банківських рахунків, відкритих інвестором (представництвом іноземного інвестора на території України) на території України для цілей угоди про розподіл продукції, не може бути здійснено в безспірному порядку.

Таким чином, законодавством не передбачено чіткий перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, на які заборонено накладати арешт але виходячи із аналізу нормативно-правових актів до поточних рахунків належать рахунки, зазначені в Законах України «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», «Про ринок природного газу», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про угоди про розподіл продукції» тощо.

До того ж, державному виконавцю слід звернути увагу на положення статті 73 Закону, відповідно до якої існує перелік коштів, стягнення на які заборонено законом а саме на:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування
(ортезування) учасника антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої учасниками антитерористичної операції, незалежно від її розміру та джерела походження.

Крім цього, необхідно відзначити, що частиною 4 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови державного виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

В свою чергу державний виконавець повинен зняти арешт з коштів на рахунку
боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», про що виноситься постанова про зняття арешту з коштів. Зазначена постанова повинна бути надіслана в день її винесення до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника.

Наприклад, державним виконавцем при виконанні рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на всіх виявлених поточних рахунках ТОВ «Аванлож» № 26054733444 та № 26004446676, в межах суми 1500 000 грн.. які відкриті в АТ «Аваль». Державний виконавець отримав лист із зазначеного банку про повернення постанови про арешт коштів без виконання. Крім того, у даному листі було зазначено, що постанова про арешт коштів вчастині накладення арешту на рахунок № 26004444866 залишена без виконання, оскільки рахунок № 26004444866 є рахунком, на якому обліковуються страхові кошти, які надійшли з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та які, відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Зазначене підтверджується банківською випискою щодо зазначеного рахунку.

Таким чином, державний виконавець, керуючись вимогами п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону, зобов’язаний винести постанову про зняття арешту з коштів, які містяться на рахунку № 26004444866, та який має спеціальний режим використання, відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», не пізніше наступного робочого дня після отримання підтверджуючих документів з банку.

Аналогічна ситуація має місце у випадку накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника та призначені для виплати одноразової допомоги у зв’язку з народженням дитини, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 73 Закону. Після отримання підтвердження з банку про те, що зазначений рахунок призначений виключно для нарахування такої допомоги, та не підтверджується банківською випискою, державний виконавець знімає арешт із зазначеного рахунку не пізніше наступного робочого дня з дня отримання підтверджуючих документів, про що виносить постанову.

Отже, державний виконавець знімає арешт з усього майна (коштів) або його частини у разі отримання документального підтвердження з банку або іншої фінансової установи про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або стягнення на такі кошти заборонено законом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження підтверджуючих документів.

2.2. Надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 59 Закону, підставою для зняття арешту з
майна (коштів) боржника є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі з реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Слід зазначити, що кошти, яких достатньо для задоволення вимог усіх стягувачів, а також для стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за їх наявності, можуть бути:

  • стягнуті з рахунків боржника;
  • отримані від реалізації арештованого майна;
  • перераховані безпосередньо боржником на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби;
  • стягнуті з боржника, який одночасно є стягувачем за іншим виконавчим документом.

Державний виконавець, при надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, у разі необхідності відрахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, складає розрахунок, який повинен містити:

  • загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження;
  • перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону;
  • суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу;
  • суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов.

Розрахунок державного виконавця повинен бути затверджений начальником органу державної виконавчої служби.

У випадку наявності зведеного виконавчого провадження в розрахунку повинно бути зазначено перелік всіх стягувачів та черговість задоволення їх вимог, відповідно до положень статей 45 та 46 Закону.

Пунктом І Розділу VІІ Інструкції визначено, стягнуті з боржника грошові суми
підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті – в банках).

Якщо суми коштів, яка надійшла на рахунок органу ДВС, достатньо для покриття всіх вимог стягувачів, та у випадку наявних відомостей про шляхи отримання стягувачем зазначених коштів, державний виконавець не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке повинно бути затверджене начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплене печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Кошти від реалізації арештованого майна перераховуються переможцем електронних торгів на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби.

При цьому, в матеріалах виконавчого провадження повинна міститися письмова заява стягувача- фізичної особи, в якій зазначено рахунок у банку або іншій фінансовій установі, на який необхідно перерахувати грошові кошти, або адреса стягувача у випадку перерахування коштів поштовим переказом. Стягувачу – юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Так, після надходження на рахунок ДВС коштів та здійснення розрахунку державним виконавцем і виявлення, що зазначених коштів достатньо для задоволення вимог стягувачів, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, державний виконавець на підставі п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону повинен зняти арешт з майна боржника. Кошти повинні бути направленні на рахунок стягувача, про який було зазначено в заяві.

Таким чином, державний виконавець знімає арешт з майна (коштів) або його
частини тільки у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби достатньої суми коштів, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

2.3. Отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону, підставою для зняття арешту з майна
(коштів) або його частини є отримання державним виконавцем документів, що
підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах.

Реалізація майна, на яке звернено стягнення, регламентується статтею 61 Закону та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 № 1301/29431.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Електронні торги – продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Пункт І Розділу Х Порядку реалізації арештованого майна визначає, що переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

1) зазначена в протоколі електронних торгів суша коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору електронних торгів або торгів за фіксованою ціною за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби;

2) сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається
частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;

3) різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.

Підставою для здійснення зазначених розрахунків є протокол електронних торгів.

Державний виконавець повинен повідомити організатора електронних торгів або торгів за фіксованою ціною про перерахування переможцем електронних торгів коштів за придбане майно не пізніше наступного робочого дня 3 дня надходження коштів на рахунок відділу державної виконавчої служби через особистий кабінет.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору електронних торгів або торгів за фіксованою ціною) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п’яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.

Акт про проведені електронні торги, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби, державний виконавець повинен видати або надіслати переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби Організатору.

Тобто, державний виконавець складає акт про проведенні електронні торги тільки після отримання протоколу про проведення електронних торгів та платіжних документів, які підтверджують про повний розрахунок за придбане на електронних торгах майно, а також сплату додаткової винагороди організатору.

Відповідно до вимог пункту 7 Розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, не пізніше наступного робочого дня 3 дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з реалізованого майна, накладеного відділом державної виконавчої служби (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Так, відповідальна особа відділу повідомляє державного виконавця про надходження на депозитний рахунок відділу ДВС коштів від переможця електронних торгів за придбаний автомобіль ВАЗ 2109, вартістю 20 000 грн., що підтверджується випискою з банківської установи. У такому випадку, при наявності протоколу про проведені електронні торги, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з реалізованого майна не пізніше наступного робочого дня з дня видачі або надсилання акту про проведені електронні торги переможцю.

Отже. враховуючи вищевикладене, державний виконавець, керуючись п. 3 ч. 4 ст. 59 Закону, знімає арешт з майна боржника не пізніше наступного робочого дня після отримання документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах. Про зняття арешту з майна боржника державний виконавець виносить постанову.

2.4. Наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 59 Закону державний виконавець знімає арешт на підставі наявності письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.

Державний виконавець може залучати експерта або спеціаліста для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, а також суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання – для проведення оцінки майна. Про залучення зазначених осіб державний виконавець виносить постанову.

Експертом. відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Більш ширше поняття експерта зазначено в ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-ІV, в редакції від 26.04.2017 (далі – ЦПК України), відповідно до якої експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи. і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа. яка відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу”, і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Повноваження експерта підтверджується свідоцтвом про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності.
Відповідно до п. 5 розділу VІ Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів від 03.03.2015 № 301/5, строк дії свідоцтва продовжується після підтвердження експертом кваліфікації: для працівників науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України – на п’ять років, для фахівців. які не є працівниками державних спеціалізованих установ – на три роки.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 2658-ІІІ, суб’єктами оціночної діяльності є суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Повноваження суб’єкта оціночної діяльності-суб’єкта господарювання підтверджується сертифікатом. Відповідно до п. 2 розділу І Положення про видачу сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності (в редакції від 22.01.2016), сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності є документ, що засвідчує право суб’єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб’єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями у межах таких напрямів, шо в ньому зазначені.

Сертифікат видається строком на три роки і може бути анульований з підстав та в порядку, що встановлені законодавством.

Таким чином, державний виконавець при залученні експерта або суб’єкта оціночної діяльності повинен перевіряти наявність та строк дії документів, підтверджуючих діяльність зазначених осіб (свідоцтво або сертифікат).

За результатами своєї діяльності експерт зобов’язаний надати письмовий висновок, а суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання – письмовий звіт з питань, що містяться в постанові про залучення експерта або суб’єкта оціночної діяльності , суб’єкта господарювання.

Слід розглянути ситуацію, коли державний виконавець отримав від суб’єкта оціночної діяльності від суб’єкта господарювання Петрова М.Ю. письмовий висновок про те, що арештоване майно, яке державний виконавець планував передати на реалізацію, а саме автомобіль ВАЗ – 2109, був випущений в 1981 році, розукомплектований і не може бути використаний за цільовим призначенням, має значну ступінь зносу корпусу автомобіля, не є доцільним передавати зазначене майно боржника на реалізацію, оскільки витрати, пов’язані зі зверненням стягнення на таке майно, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, а саме: орієнтовна максимальна вартість автомобіля складає 2 500 грн, в той час як витрати виконавчого провадження за надання висновку суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання складають 2600 грн., тобто витрати виконавчого провадження лише на проведення оцінки, не враховуючи витрат на транспортування, зберігання тощо, вже перевищують вартість такого майна. У даному випадку державний виконавець не пізніше наступного дня після отримання висновку суб’єкта оціночної діяльності д суб’єкта господарювання, в якому зазначено про недоцільність реалізації даного майна, знімає арешт, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 59 Закону.

Отже, державний виконавець знімає арешт з майна боржника не пізніше наступного робочого дня після отримання письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості або недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.

2.5. Відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Згідно з пунктом 5 частини 4 ст. 59 Закону, державний виконавець знімає арешт з майна боржника у разі відсутності у строк до 10 робочих днів з дня отримання
повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Необхідно зазначити, що відповідно до п. 1 Розділу ІХ Порядку реалізації арештованого майна та ч. 5 ст. 61 Закону, не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно – 75 відсотків його вартості. визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно – 50 відсотків його вартості. визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

Якщо на третіх електронних торгах не вдалося реалізувати арештоване майно,
державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованото майна, крім майна конфіскованого за рішенням суду. Тобто, Законом чітко визначено право стягувача залишити за собою нереалізоване майно боржника, однак існує обмеження щодо майна конфіскованого за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 61 Закону, у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону.

Як приклад, можна зазначити наступне: при виконанні наказу господарського суду державний виконавець направив пакет документів до Дніпропетровської філії державного підприємства «СЕТАМ» для реалізації транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер АН 2584 ВВ, однак зазначений транспортний засіб навіть на третіх електронних торгах реалізувати не вдалося через відсутність допущених учасників торгів. Тому державним виконавцем направлено стягувачу, а саме ВАТ «Дніпровський автотранс», повідомлення про можливість залишення за собою нереалізованото майна. В свою чергу, стягувач письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно у 10 – денний термін з дня отримання повідомлення державного виконавця про можливість залишити за собою нереалізоване майно, про що державний виконавець повинен скласти акт.

Зазначене може бути підтверджено наявністю в матеріалах виконавчого провадження повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу або має міститися підпис стягувача, якщо повідомлення державного виконавця було передано особисто. Тому державний виконавець на підставі п. 5 ч. 4 ст. 59 Закону повинен винести постанову про зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, державний виконавець знімає арешт з майна боржника у разі відсутності письмової заяви стягувача протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення державного виконавця про залишення за ним нереалізованого майна на третіх електронних торгах. Постанова про зняття арешту виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після спливу строку, який надається стягувачу для вирішення питання про залишення за ним нереалізованого майна.

2.6. Отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 59 Закону, державний виконавець знімає арешт з майна боржника після отримання судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які
гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006.

Забезпечення позову можливе в порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) та Кодексу адміністративною судочинства України (далі – КАС).

Зокрема, відповідно до п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 ст. 67 ГПК одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову, визначених ГПК. Забезпечення позову можливе на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 117 КАС, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Відповідно до положень пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 Закону).

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України, за правилами виключної підсудності позови про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. В першу чергу, зазначені положення слід застосовувати до позовів про зняття арешту з нерухомого майна.

Відповідно до положень пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016. якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред’являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

У разі недотримання правил підсудності заява повертається судом позивачеві, про що виноситься ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (пункт 4 частини третьої, частина п’ята статті 121 ЦПК).

Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті – стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил виключної підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

Окремо слід зазначити, що при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня 3 дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження (п. 15 Розділу VIII Інструкції).

У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв’язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Таким чином, у випадку знищення виконавчого провадження, за яким необхідно зняти арешт з майна боржника, у державного виконавця виникає необхідність відновити виконавче провадження, відповідно до вимог Інструкції.

Таким чином, державний виконавець знімає арешт з майна боржника не пізніше
наступного робочого дня з дня отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Постанова про зняття арешту виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після отримання зазначеного судового рішення.

2.7. Погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 59 Закону, підставою для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Стаття 71 Закону визначає порядок стягнення аліментних платежів з боржника.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті Закону, за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість понад три місяці.

Тобто, стягнення на майно можливе лише у випадку наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці.

Відповідно до пункту 12 Розділу Х Інструкції, якщо розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці зі сплати аліментів. виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника, вносить до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про заборгованість боржника та надсилає стягувачу письмове роз’яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Слід звернути увагу на те, що суди першої інстанції при розгляді скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (наприклад, у справах № 712/4535/17 та № 676/926/17), а саме відмови державного виконавця зняти арешт з майна у випадку погашення заборгованості із сплати аліментів, задовольняють скарги відповідачів та зобов’язують державних виконавців зняти арешт майна на підставі п. 7 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 383, ч. 2 ст. 387 Цивільного процесуального кодексу України, мотивуючи своє рішення тим, що у випадку погашення заборгованості по сплаті аліментних платежів, які являються періодичними, державний виконавець повинен зняти арешт з майна боржника.

Як приклад, слід розглянути ситуацію, коли боржник сплатив 25 тис. грн.
заборгованості із аліментних платежів, та продовжує сплачувати періодичні платежі, оскільки дитина не досягла 18-річного віку, та працевлаштований на підприємстві «Веселка». У такому випадку державний виконавець повинен зняти арешт з майна боржника, та направити постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на зазначене підприємство. Отже, у даному випадку виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, державний виконавець знімає арешт з майна боржника не пізніше
наступного робочого дня з дня отримання відомостей про погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

2.8. Отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 59, підставою для зняття арешту з майна боржника є отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Банк здійснює арешт коштів на рахунках боржника на підставі постанови про арешт коштів, винесеної державним виконавцем.

Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, вживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів (п. 10.4 Глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.032004 № 377/8976).

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, слід зазначити, що про вжиття заходів
забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Банк після отримання документу про арешт коштів боржника, а саме постанови про арешт коштів. залежно від наявності чи відсутності коштів на рахунках клієнта, здійснює наступні дії:

  • якщо на рахунку є кошти в сумі, шо визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;
  • якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;
  • якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Необхідно звернути увагу, якщо в ухвалі про забезпечення позову зазначено накласти арешт на кошти та все майно боржника, і при цьому на рахунках боржника достатньо коштів для забезпечення позовних вимог, зазначених в ухвалі про забезпечення позову, державний виконавець може зняти арешт з майна боржника.

Отже, банк у випадку наявності коштів на рахунку клієнта повинен арештувати
зазначені кошти, в сумі, що визначена документом про арешт коштів. У випадку наявності суми, більшої ніж зазначено в постанові державного виконавця винесеної за ухвалою суду про забезпечення позову, банк арештовує кошти лише в межах конкретної суми для забезпечення виконання даної постанови.

Відповідно до п. 10.3. Глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку боржника, на кошти якого накладено арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках боржника, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта які відкриті в банку або на декількох рахунках.

Наприклад, банк АТ «Альфа» отримав постанову про накладення арешту на рахунки ТОВ «Пролісок» № 26007854963, № 26014786358, № 260488524104, № 260488524105. Сума забезпечення позову згідно ухвали складає 154600 грн, На рахунках ТОВ «Пролісок» наявні кошти у розмірі 175 000 грн. (на рахунку № 26007854963 – 85 420 грн., № 26014786358 – 42 010 грн., № 260488524104 – 27 170 грн., № 260488524105 – 20 400 грн.), Оскільки сума забезпечення позову складає 154 600 грн., то необхідно здійснити розрахунок 175 000 грн. – 85 420 грн. – 42 010 грн. – 27 170 грн. = 20 400 грн. Таким чином, державний виконавець повинен зняти арешт з рахунку №260488524105 на підставі п. 8 ч. 4 ст. 59 Закону, оскільки на інших рахунках боржника (№ 26007854963, № 26014786358, № 260488524104) достатньо коштів для задоволення вимог стягувача.

Таким чином, державний виконавець знімає арешт не пізніше наступного робочого дня з майна боржника у випадку отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Окремо слід зазначити, у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна, в якій обов’язково зазначається:
1) висновок з урахуванням вимог Закону щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що призвели до порушення порядку накладення арешту;
2) вирішується питання про скасування постанови про арешт майна боржника, під час винесення якої порушено порядок накладення арешту;
3) визначається які дії необхідно вчинити державному виконавцю щодо усунення виявлених порушень.

У всіх інших випадках, які не зазначені у ч. 4 ст. 59 Закону, державний виконавець знімає арешт лише за рішенням суду.

Джерело: методичні рекомендації м. Дніпро, 2017 рік

comments powered by HyperComments
Правовий путь © 2017
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «Правовий путь»