Юридичний інформаційний проект про виконавче провадження та примусове стягнення боргів. Корисна інформація для боржників, стягувачів та виконавців.

Порядок та підстави повернення виконавчого документа стягувачу або до суду, який його видав

Повернення виконавчого документа стягувачу або до суду, який його видав

ЗМІСТ

1. Загальні положення

2. Підстави та порядок повернення виконавчих документів стягувачу:

2.1. Стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа
2.2. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними
2.3. Стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення
2.4. Стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа
2.5. У результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника — юридичної особи, місце проживання, перебування боржника — фізичної особи
2.6. У боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за
виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі
2.7. Боржник — фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку
2.8. Відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася
2.9. Законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення
2.10. Відсутня згода стягувача на заміщення приватного виконавця у випадках,
передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
2.11. Запроваджено тимчасову адміністрацію банку — боржника, крім рішень
немайнового характеру

3. Наслідки повернення виконавчого документа стягувачу
4. Повернення виконавчого документа до суду, який його видав

1. Загальні положення

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (зі змінами) (далі — Закон), виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов’язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов’язаний вжити передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1. ст. 18 Закону).

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Підстави та порядок повернення виконавчих документів стягувачу

Статтями 37, 40 Закону встановлено підстави, порядок та наслідки повернення виконавчих документів стягувачу.

2.1. Стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Необхідно відзначити, що законодавством не встановлені вимоги до заяви стягувача про повернення виконавчого документа.

Заява складається в довільній формі, проте повинна містити:

  • назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається заява;
  • назву стягувача (його представника) та боржника;
  • назву та номер виконавчого документа;
  • назву органу, який видав виконавчий документ;
  • дату видачі виконавчого документа;
  • прохання про повернення виконавчого документа стягувачу;
  • дату подачі заяви;
  • підпис заявника.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону, сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Отже, заява про повернення виконавчого документа може бути подана до органів державної виконавчої служби як безпосередньо стягувачем, так і його представником, повноваження якого повинні бути підтверджені в порядку встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, у випадку подачі заяви про повернення виконавчого документа представником стягувача, виконавець повинен перевірити чи належить подання такої заяви до його повноважень. Вказаних у документі, на підставі якого здійснюється представництво, а також строк дії такого документа.

Враховуючи викладене, у разі надходження заяви стягувача (представника стягувача) про повернення виконавчого документа, державний виконавець зобов’язаний повернути виконавчий документ стягувачу, про що виносить відповідну постанову.

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону, арешт з майна знімається. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа.

Також, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст.37 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня 3 дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку. встановленому Законом. (ч. 3 ст. 40 Закону).

2.2. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону, розшук боржника — юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижня – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці — щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, вимоги ч. 8 ст. 48 Закону встановлюють строк, протягом якого інформація про майновий стан боржника є актуальною:

  • щодо рахунків боржника — протягом двох тижнів,
  • щодо нерухомого, рухомого майна боржника та його майнових прав — три місяці.

Частиною п’ятою статті 18 Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їх майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка Міститься в державних базах даних реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Також, згідно ч. 3 ст. 18 Закону з метою захисту інтересів стягувача виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Враховуючи викладене, перевірка майнового стану боржника здійснюється виконавцем шляхом безпосереднього отримання інформації щодо майна боржника з державних реєстрів, а також шляхом направлення запитів в паперовій формі до відповідних реєструючих органів.

Зокрема:

  • для виявлення рахунків боржника, за допомогою автоматизованої системи
    виконавчого провадження, виконавець направляє електронні запити до органів Державної фіскальної служби України;
  • для отримання інформації про доходи боржника, виконавець направляє електронні запити до органів Пенсійного фонду України, а також органів Державної фіскальної служби України;
  • з метою виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав на
    нерухоме майно виконавець формує інформаційну довідку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
  • для виявлення нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано до 2003 р., виконавець направляє запити до МБТІ, у випадку реєстрації такого майна після 2003 р. — інформація перевіряється через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
  •  для виявлення земельних ділянок, зареєстрованих на праві власності до 2013 р., направляється запит до Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, а якщо земельні ділянки зареєстровані після 2013 р. перевірки інформації здійснюється виконавцем через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
  • для отримання інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників, виконавець має право направляти як письмовий, так і електронний запит.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.2 Порядку надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2016 № 260, відомості з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ надаються:

1) в паперовій формі — територіальними органами з надання сервісних послуг МВС у вигляді витягу з Реєстру;
2) в електронній формі:

  • у форматі витягу з Реєстру або в іншому форматі, визначеному в договорі між
    адміністратором Реєстру та юридичною особою, в установленому законодавством порядку;
  • програмними засобами ведення Реєстру у форматі витягу з нього через офіційний веб-сайт МВС https://igov.org.ua

Також, при здійсненні перевірки майнового стану боржника, виконавець здійснює вихід за його місцем проживання для виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення. У разі виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавець описує виявлене майно, про що виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а у разі відсутності — складає акт про відсутність такого майна.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 2 розділу VIII, у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Враховуючи викладене, виконавець повинен своєчасно і в повному обсязі здійснити всі необхідні дії для перевірки майнового стану боржника.

Про наявність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.37 Закону, виконавець складає акт (ч.2 ст.37 Закону).

Отже, якщо виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, про що свідчать відповіді реєструючих органів. які містяться в матеріалах виконавчого провадження та акт виконавця, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, виконавчий документ повертається стягувачу, про що виконавець, керуючись п. 2 ч.1 ст.37 Закону, виносить відповідну постанову.

Звертаємо увагу, на момент прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, відповіді реєструючих органів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження та акт виконавця, повинні бути актуальними.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону арешт накладений на майно (кошти) боржника, не знімається.

2.3. Стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до вимог Закону, виконавець зобов’язаний вжити передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону передбачено, що одним із Заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо воно перебуває в інших осіб або належить боржникові від інших осіб, або боржник володіє ним спільно з іншими особами.

Згідно ч.1. ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 6. ст. 61 Закону, у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Враховуючи викладене, якщо під час примусового виконання вимог виконавчого документа, виконавцем було виявлено, арештовано, описано та передано на реалізацію майно, яке належить боржнику на праві власності, але таке майно не було реалізоване на третіх електронних торгах виконавець зобов’язаний письмово повідомити стягувача, яке саме майно не реалізовано та запропонувати стягувачу залишити вказане майно за собою в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.

В повідомленні, виконавець обов’язково повинен зазначити, що відповідно до ч.7 ст.61 Закону, у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявить про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Так, отримання стягувачем відповідного повідомлення виконавця підтверджується повідомленням про вручення поштового листа або підписом стягувача про отримання повідомлення виконавця, якщо воно отримано стягувачем особисто.

Звертаємо увагу, що про відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, свідчать відповіді реєструючих органів. що містяться в матеріалах виконавчого провадження та акт державного виконавця, які на момент прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу повинні бути актуальними.

Отже, якщо протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, стягувач письмово не заявив про своє бажання залишити за собою майно, нереалізоване під час виконання рішення, а іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено, то про вказані обставини, відповідно до вимог ч. 2 ст. 37 Закону, виконавець складає акт та керуючись п. 3 ч.1 ст. 37 Закону повертає виконавчий документ стягувачу, про що виносить відповідну постанову.

Необхідно відзначити, що при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч.1 ст. 37 Закону, 3 майна боржника знімається арешт. (ч.3 ст. 37 та ч. 7 ст. 61 Закону). Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст.37 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого пня з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом. (ч. 3 ст. 40 Закону).

2.4. Стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа

Згідно пункту 4 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Слід відзначити, що відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Так, зокрема, перешкоджанням проведенню виконавчих дій, зі сторони стягувача, можна вважати неявку стягувача, без поважних причин, в день і час, який вказаний державним виконавцем в письмовому повідомленні про проведення виконавчих дій, щодо його вселення, яке відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону направляється сторонам виконавчого провадження.

Про неявку стягувача, в день та час призначений Державним виконавцем для проведення виконавчих дій, щодо вселення стягувача, державний виконавець складає акт.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону, у разі якщо:

  • витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі,
  • виготовлення технічної документації на майно,
  • здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

У разі виникнення обставин, які зумовлюють необхідність Додаткового авансування, державний виконавець направляє стягувачу вимогу про здійснення такого авансування. У вказаній вимозі державний виконавець обов’язково зазначає, що у випадку не здійснення авансування витрат виконавчого провадження, то відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.37 Закону, виконавчий документ буде повернуто стягувачу.

Враховуючи викладене, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, своєчасно та належним чином не виконує свої обов’язки, щодо здійснення авансування, в порядку передбаченому ст. 43 Закону, про вказані обставини державний виконавець складає акт та керуючись вимогами п.4 ч.1 ст.37 Закону виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Звертаємо увагу, що при поверненні виконавчого документа стягувачу, на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, не знімається.

Також, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав передбачених п. 4 ч.1 ст.37 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня 3 дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом. (ч. 3 ст. 40 Закону).

2.5. У результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зіпсувати місцезнаходження боржника — юридичної особи, місце проживання, перебування боржника — фізичної особи

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника — юридичної особи, місце проживання, перебування боржника — фізичної особи.

Крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про:

  • стягнення аліментів;
  • відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника;
  • відібрання дитини;
  • виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника.

Слід зазначити, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника — фізичної особи а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника — фізичної особи або дитини. (ч.1 ст. 36 Закону)

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України, розшук боржника або дитини оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.(ч.2 ст.375 ЦПК України)

Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Необхідно відзначити, що виконавцем обов’язково повинна здійснюватись перевірка місця проживання боржника, місце реєстрації — якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Також, додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів.

Отже, перш ніж звертатись до суду, державний виконавець повинен самостійно вжити заходів щодо встановлення місця проживання боржника.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону, розшук боржника — юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Отже, для оголошення в розшук дитини або боржника — фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення відповідної ухвали, а розшук боржника — юридичної особи організовує виконавець, в порядку передбаченому Законом.

Враховуючи викладене, у разі відсутності відомостей про місце проживання (перебування) боржника або дитини за виконавчими документами:

  • про стягнення аліментів,
  • відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, в зв’язку з втратою годувальника,
  • про відібрання дитини, виконавець зобов’язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

А отже, за вказаними категоріями виконавчі документи не можуть бути повернуті стягувачу з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.37 Закону.

За іншими категоріями виконавчих документів звернення до суду з поданням про розшук боржника є правом виконавця.

Також, на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону не можуть бути повернуті стягувачу виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, якщо вони можуть бути виконані без участі боржника.

Отже, в порядку п.5 ч.1 ст.37 Закону, можуть бути повернуті лише виконавчі документи, вимоги яких не можуть бути виконанні без участі боржника, а також, якщо державним виконавцем здійснено всі необхідні заходи спрямовані на розшук боржника — юридичної особи, але з’ясувати місцезнаходження боржника — юридичної особи не виявилось можливим. Про наявність зазначених обставин виконавець складає акт та виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При поверненні виконавчого документа стягувачу арешт з майна не знімається.

2.6. У боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі

Згідно пункту 6 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Якщо встановлено, що майно, яке за виконавчим документом підлягає передачі
стягувачу в натурі, у боржника відсутнє (внаслідок його знищення, загублення, тощо) про наявність відповідних обставин виконавець складає акт, а виконавчий документ повертає стягувачу, про що виносить відповідну постанову. (ч. 2.4 ст. 37 Закону).

Отже, в порядку п.6 ч.1 ст. 37 Закону поверненню підлягають лише виконавчі
документи, за якими стягувачу необхідно передати визначене виконавчим документом майно в натурі.

Звертаємо увагу, що при поверненні виконавчого документа стягувачу, на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону, арешт, накладений на майно боржника, не знімається.

Також, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, із зазначених підстав, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня 3 дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленому Законом. (ч. 3 ст. 40 Закону).

Слід відзначити, що відповідно до приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

2.7. Боржник — фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ
повертається стягувачу, якщо боржник — фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника — фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Перш, ніж звертатись до суду, державний виконавець повинен самостійно вжити заходів щодо встановлення місця проживання, перебування боржника — фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини.

Згідно п. 29.35 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 173, у разі постановлення судом ухвали про розшук боржника копія цієї ухвали надсилається до органу внутрішніх справ за останнім місцем реєстрації боржника для виконання.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією.(ч.3 ст.36 Закону)

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 На 607/56/5 (далі — Інструкція № 607/56/5), у виконавчому провадженні розшук громадянина — боржника, дитини або транспортних засобів боржника здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому чинним законодавством України. У разі їх виявлення, органи внутрішніх справ у триденний термін з моменту виявлення повідомляють ініціатора розшуку про місце знаходження, а транспортні засоби боржника негайно затримують та доставляють на спеціальні майданчики чи стоянки тимчасового зберігання Державтоінспекції.

Отже, якщо боржник — фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, а інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника не виявлено, на підставі п. 7 ст. 37 Закону виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про:

1) стягнення аліментів,
2) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я у зв’язку із втратою годувальника,
3) відібрання дитини.

Звертаємо увагу, що при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону, арешт з майна не знімається.

2.8. Відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася

Згідно пункту 8 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.

Відповідно до норм, які містяться у Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України та Кодексі адміністративного судочинства, суд, як під час ухвалення рішення, так і в процесі його виконання, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою, може відстрочити виконання ухваленого рішення. (ст. 373 ЦПК, ст. 121 ГПК, ст. 263 КАС).

Це питання врегульовано також ст. 33 Закону, яка передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися До суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Враховуючи зміст ч. 1 ст. 33 Закону, необхідно відзначити, що надання судом відстрочки виконання рішення допускається лише щодо судових рішень.

Слід зазначити, що перелік найбільш характерних виняткових обставин, що можуть враховуватися судом під час розгляду питання про відстрочку, наведений у ст. 373 ЦПК та ст. 263 КАС не є вичерпним.

Під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом. Саме так тлумачить цю норму судова практика та постанови Пленумів ВГСУ та ВССУ.

Необхідно відзначити, що питання про відстрочку виконання вирішує лише суд який видав виконавчий Документ, тобто суд, шо розглянув справу у першій інстанції.

Слід зазначити, що норми чинного законодавства не обмежують відповідне право суду певним строком: воно може бути реалізоване в будь-який час після набрання рішенням суду законної сили і до його фактичного виконання, але в межах строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Заяви сторін про відстрочку виконання рішення суду за наявності для цього підстав розглядаються в установленому чинним законодавством порядку, за результатами вирішення яких поставляється ухвала.

У разі задоволення заяви в ухвалі суду зазначається строк дії відстрочки. Межі дії відстрочки можуть бути визначені не лише датою, а й настанням якоїсь події (зміна матеріального становища відповідача, видужання тощо).

Якщо обставини, через які особі було надано відстрочку, припинили існування раніше, ніж було зазначено в ухвалі, суд за заявою заінтересованої особи може вирішити питання про припинення дії відстрочки.

Необхідно відзначити, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ містить дві взаємовиключні норми щодо наслідків надання судом відстрочки виконання рішення.

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.

Згідно ж п. 6 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Враховуючи, що законодавцем чітко не визначено наслідки надання судом відстрочки виконання рішення то у випадку надходження до державного виконавця ухвали про відстрочку виконання судового рішення, державний виконавець відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону повинен повернути виконавчий документ стягувачу а відповідно до п. 6 ст. 34 Закону — зупинити вчинення виконавчих дій. У даному випадку, виконавець на власний розсуд з огляду на конкретну ситуацію, приймає рішення про застосування тієї чи іншої норми Закону.

Отже, у випадку прийняття рішення про повернення виконавчого документа, з підстав передбачених п. 8 ч.1 ст. 37 Закону, виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, про що виносить відповідну постанову. В даному випадку арешт з майна боржника не знімається.

2.9. Законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Так, наприклад, 07.06.2014 набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VII (далі — Закон «Про мораторій»), яким запроваджено заборону на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, Законом «Про мораторій» встановлено тимчасову заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті.

Необхідно відзначити, що вказана заборона поширюється на нерухоме житлове майно лише за умови, що:

1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного
будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує:

— для квартири — 140 кв. метрів;
— для житлового будинку — 250 кв. метрів.

Також, Законом «Про мораторій» передбачено заборону на примусове стягнення також іншого майна, яке підлягає стягненню з позичальника при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета застави (іпотеки).

Необхідно відзначити, що нормами чинного законодавства не встановлено жодних обмежень щодо можливості пред’явлення стягувачем відповідних виконавчих документів до виконання, протягом строку дії відповідної заборони.

Отже, виконавчі документи про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, за умов, що площа майна не перевищує встановлені розміри для відповідного виду житла, а у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, підлягають поверненню стягувачу, про що виконавець виносить постанову.

Звертаємо увагу, що при поверненні виконавчого документа стягувачу, на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону, арешт з майна не знімається.

2.10. Відсутня згода стягувача на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 10 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, ч.5 ст.42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ (далі — Закон 2016 №1403-VІІІ), у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої Цієї статті приватний виконавець зобов’язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем. Заміщення приватного виконавця здійснюється за погодженням із стягувачем на підставі договору, укладеного з іншим приватним виконавцем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення стягувача передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Отже, якщо виконавчий документ знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця, діяльність якого зупиняється, а стягувач не надав згоду на заміщенні такого виконавця, приватний виконавець на підставі п. 10 ч.1 ст.37 Закону повертає виконавчий документ стягувачу, про що виносить відповідну постанову. В даному випадку арешт з майна боржника не знімається.

2.11. Запроваджено тимчасову адміністрацію банку — боржника, крім рішень немайнового характеру

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо запроваджено тимчасову адміністрацію банку — боржника, крім рішень немайнового характеру.

Згідно п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ (далі — Закон № 4452-VІ), тимчасова адміністрація — процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд) стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 34 Закону № 4452-VІ передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет http://fg.gov.ua і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

Таким чином, інформацію про запровадження тимчасової адміністрації банку — боржника, можливо отримати на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет http://fg.gov.ua та в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

Звертаємо увагу, що виконавчі документи, за якими здійснюється виконання рішень немайнового характеру, у разі запровадження тимчасової адміністрації банку — боржника поверненню не підлягають.

Отже, при настанні обставин передбачених п.11 ч. 1 ст.37 Закону, поверненню підлягають лише виконавчі документи майнового характеру. Про повернення стягувачу виконавчих документів виконавець виносить постанову, а також, якщо в рамках здійснення виконавчого провадження на майно боржника було накладено арешт, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 37 Закону, виконавець знімає арешт. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа.

3. Наслідки повернення виконавчого документа стягувачу

Копія постанови про повернення виконавчого документа разом з виконавчим документом, не пізніше наступного робочого дня, з дня винесення постанови, надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення стягувачу, та копія такої постанови — боржнику. (ч.1 ст.28 Закону)

Звертаємо увагу, якщо при поверненні виконавчих документів стягувачу на підставі пунктів 1,3,11 ч.1 ст.37 Закону з майна боржника знімається арешт, про що виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа, та відповідно до ч.2 ст.40 Закону, в день винесення такої постанови надсилає її органу установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч.1 ст. 37 Закону, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску, про що зазначається в постанові про повернення виконавчого документа. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. (ч.3 ст.37 Закону)

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

У разі якщо при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4,6,7 і 9 ч.1 ст.37 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження, в якій виконавцем зазначаються види та суми витрат, надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після повернення виконавчого документа стягувачу. (п.2 розділу VІ. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 № 2832/5).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону, строк пред’явлення до виконання виконавчого документа, який був повернутий стягувачу, після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа, на підставі п.9 ч. 1 ст.37 Закону, у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

4. Повернення виконавчого документа до суду, який його видав

Так, статтею 38 Закону передбачено що виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі:

  • поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або
  • прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи (ст. 290 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст. 294 ЦПК, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Необхідно відзначити, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження особа, яка подає апеляційну скаргу, порушує питання про поновлення цього строку, та якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані поважними, суд може поновити строк на апеляційне оскарження. Так, наприклад, у разі коли недотримання строків апеляційного оскарження зумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особа не була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання або їй не надіслана копія рішення, як це вимагається у ч. 3 ст. 222 ЦПК, ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення (п. 5 постанови ВСУ № 12 від 24.10.2008 р.).

Згідно ч.5. ст.297 ЦПК, про відкриття провадження у справі суддя-доповідач постановляє ухвалу.

Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу. (ст.298 ЦПК)

Отже, якщо до виконавця надійшла ухвала суду про поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, не пізніше наступного робочого дня з дня її отримання виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа до суду, який його видав (ч.2 ст.38 Закону).

Звертаємо увагу, що при поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із поверненням виконавчого документа до суду. (ч.1 ст.40 Закону)

Відповідно до ч. 2 ст.40 Закону, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа, яка в день ії винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Особливу увагу звертаємо на те, що у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, не підлягають поверненню виконавчі документи, які допущені судом до негайного виконання.

За загальним правилом обов’язковими до виконання є судові рішення (постанови та ухвали), що набрали законної сили.

Якщо суд у випадках, визначених ст. 367 ЦПК України та ст. 256 КАСУ, допустив негайне виконання рішення, то таке рішення є обов’язковим для виконання вже до набрання ним законної сили.

Так, ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або
смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за один місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, та інше;

Про звернення рішення до негайного виконання, 3 підстав передбачених ст. 367 ЦПК, суд зазначає у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 256 КАСУ, негайно виконуються постанови суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів — у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;
7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;
8) накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них;
9) повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров’ю людей.

Суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову, про що виносить ухвалу або зазначає у відповідній постанові.

Слід відзначити, що відповідно до ч.9 ст. 153 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. (ч.9 ст. 153 ЦПК України).

Отже, ухвала про забезпечення позову, у разі настання обставин, передбачених ст. 38 Закону, не підлягає поверненню до суду.

Джерело: методичні рекомендації м. Дніпро, 2017 рік

comments powered by HyperComments
Правовий путь © 2017
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «Правовий путь»