Юридичний інформаційний проект про виконавче провадження та примусове стягнення боргів. Корисна інформація для боржників, стягувачів та виконавців.

Порядок примусового стягнення аліментів (аліментних платежів)

Порядок примусового стягнення аліментів (аліментних платежів)

ЗМІСТ

1. Загальні положення.
2. Прийняття державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження, або повернення виконавчого документа без прийняття до виконання за рішеннями про стягнення аліментів. Постанова про відкриття виконавчого провадження.
3. Заборгованість зі сплати аліментів. Випадки визначення заборгованості державним виконавцем.
4. Примусове виконання рішень про стягнення аліментів.
4.1. Перевірка майнового стану боржника.
4.2. Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у разі виконання рішень про стягнення аліментів. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію., стипендію та інші доходи боржника.
4.3. Звернення стягнення на майно боржника у разі відсутності коштів під час виконання рішень про стягнення аліментів.
5. Індексація аліментів.
6. Особливості стягнення аліментів в окремих випадках.
6.1. Стягнення аліментів із засуджених.
6.2. Стягнення аліментів на утримання двох і більше дітей.
6.3. Стягнення аліментів за минулий час.
7. Відповідальність за невиконання рішень про сплату аліментів. Оскарження розміру заборгованості зі сплати аліментів. Обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
8. Стягнення аліментів у разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в іноземну державу, з якою не укладено договір про надання правової допомоги. Стягнення аліментів за кордоном.
9. Видача довідок про неотримання аліментів для тимчасової державної допомоги.

  1. Загальні положення.

Правовою основою виконання рішень про стягнення аліментів є наступні нормативно- правові акти:

1) Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції від 17.02.2017);
2) Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 № 2832/5);
3) Сімейний кодекс України (в редакції від 10.11.2016);
4) Закон України «Про індексацію грошових доходів боржника» від 03.07.1991 № 1282-XII (в редакції від 12.06.2016);
5) Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
6) Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (в редакції від 03.08.2016);
7) Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про надання правової допомоги. затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1203;
8) Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956, приєднання України від 20.07.2006, набрання чинності для України від 19.102006;
9) Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 № 121/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.012.2006 № 1390/13264;
10) Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2006 № 189.

Згідно з положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України. батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов’язку можуть визначатися за домовленістю між ними. Одним із таких спосіб є виплата коштів на утримання дитини. призначена рішенням суду; у частці від доходу одного із батьків або у твердій грошовій сумі.

Тобто,  аліменти — це сума коштів. яка виплачується на утримання дитини одним із батьків, котрий проживає окремо. на підставі рішення суду та призначається у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

  1. Прийняття державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження, або повернення виконавчого документа без прийняття до виконання за рішеннями про стягнення аліментів. Постанова про відкриття виконавчого провадження.

Порядок стягнення аліментів зазначений у ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі — Закон).

Державний виконавець, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, повинен здійснити перевірку документів, що надійшли на виконання. Зокрема, необхідно звернути увагу на:

  • вимоги до виконавчого документа. який надійшов на виконання, шо зазначені у ч. 1 ст. 4 Закону;
  • дотримання строків пред’явлення виконавчого документа на виконання. Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону, виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я. втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі;
  • наявність заяви стягувача або інших підстав для початку примусового виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону).

Отже, державний виконавець відкриває виконавче провадження за рішеннями про стягнення аліментів у разі,  якщо:

  • виконавчий документ відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону:
  • стягувачем дотриман строк пред’явлення виконавчого документа на виконання;

У випадку якщо наявні підстави для повернення виконавчого документа, зазначені у ч. 4 ст. 4 Закону, державний виконавець повертає виконавчий документ без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред’явлення.

Державний виконавець не пізніше наступного робочою дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчою провадження (ч. 5 ст. 26 Закону).

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 № 489/20802 (далі — Інструкція), постанова про відкриття виконавчого провадження повинна містити такі обов’язкові реквізити:

  • номер виконавчого провадження:
  • вступну частину із зазначенням:
  • назви постанови. дати видачі постанови та місця її винесення:
  • найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця. який виніс постанову:
  • назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа;
  • мотивувальну частину із зазначенням мотивів. з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону. на підставі якого винесено постанову;
  • резолютивну частину із зазначенням:
  • прийнятого виконавцем рішення;
  • строку і порядку оскарження постанови.

Також державний виконавець зазначає про обов ‘язок боржника подати декларацію про доходи  та майно боржника і попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону, виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів НЕ стягується, тобто дане положення не зазначається в постанові про відкриття.

Постанова про відкриття виконавчого провадження, а також повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання надсилаються сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Зазначені документи надсилаються за адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження (ч. 1 ст. 28 Закону).

Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника (п. 12 Розділу Х Інструкції).

Таким чином, основними відмінностями відкриття виконавчого провадження за даною категорією документів є:

1) виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі;
2) за даною категорією документів авансовий внесок не сплачується;
З) виконавчий збір з боржника не стягується;
4) одночасно з відкриттям виконавчого провадження розраховується розмір заборгованості із сплати аліментів.

  1. Заборгованість зі сплати аліментів. Випадки визначення заборгованості державним виконавцем.

Державний виконавець здійснює розрахунок заборгованості за аліментами у наступних випадках:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
З) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи — підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження (ч.4 ст.71 Закону).

Також державний виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісячно, виходячи із суми заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості, про що зазначено у ч. 4 ст. 71 Закону.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України. Зокрема, заборгованість визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час. протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру. заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує (ч. 2 ст. 195 СК України).

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 3 ст. 195 СК України).

Загальну інформацію щодо розміру середньої заробітної плати працівника для регіонів державний виконавець може знайти на офіційному сайті Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) в розділі «Багатогалузева статистична інформація» за посиланням «Регіональна статистика», в ній і за посиланням «Демографічна та соціальна статистика», а в ній – за посиланням «Ринок праці». Інформація щодо середньої заробітної плати працівника для конкретних територіальних одиниць області надається Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка в подальшому надсилається відділам державної виконавчої служби для відома та врахування у роботі.

Державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості слід враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей. батьків, інших осіб» (в редакції від 03.08.2016), де визначаються види доходів, з яких можна здійснювати відрахування.

До таких належать:

1) основна заробітна плата за посадовим складом,  тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо:
2) усі види доплат і надбавок до заробітної плати;
3) грошові і натуральні премії;
4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;
5) заробітна плата, що зберігається під час відпустки. а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку:
6) заробітна плата, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
7) винагорода за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;
8) винагорода, що виплачується штатним літературним працівникам газет. журналів, агентств друку,  радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;
9) одноразова винагорода (відсоткових надбавок) за вислугу років;
10) допомога по державному соціальному страхуванню, а також допомога по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах;
11) доплата до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій;
12) суми, виплачуваних для відшкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров’я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;
13) допомога по безробіттю;
14) одержувана пенсія, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними;
14-1) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства. Призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
15) стипендія, виплачувана студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів:
16) доходи від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об’єднань громадян, а також доходи, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства;
17) усі види заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
18) плата, отримана за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю):
19) інші види заробітку (п. 1 Переліку).

Також даною постановою встановлені види доходів з яких заборонено здійснювати відрахування:

1) вихідна допомога при звільненні і сума неоподаткованого розміру матеріальної допомоги:
2) компенсація працівникові за невикористану відпустку, крім випадків. коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
3) допомога на лікування;
4) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;
6) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати й інші суми, які виплачуються замість добових і квартирних:
7) компенсаційні суми, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;
8) матеріальна допомога осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;
9) вартість безкоштовного надання квартир та комунальних послуг:
10) одноразова допомога при народженні дитини:
11) державна допомога на поховання;
12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
13) допомога на дітей. які перебувають під опікою чи піклуванням;
14) допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми;
15) соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям;
16) державна соціальна допомога на дітей-інвалідів, а також надбавка на догляд за інвалідом з дитинства та дитиною-інвалідом, що передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»:
17) допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
18) тимчасова державна допомога, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину;
19) субсидія готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
20) щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;
21) вартість речового. продовольчого забезпечення або його грошової компенсації:
22) дотації на обіди,  вартість путівок до санаторіїв і будинків відпочинку. що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій (п. 12 Переліку).

Отже, державний виконавець повинен обчислювати розмір заборгованості у випадках. зазначених у ч. 4 ст. 71 Закону, при цьому, слід враховувати вид доходу, відповідно до Переліку видів доходів. які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків. інших осіб.

  1. Примусове виконання рішень про стягнення аліментів.

4.1. Перевірка майнового стану боржника.

Державний виконавець повинен здійснити перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження щодо виявлення рахунків, рухомого та нерухомого майна, а також майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8 ст.48 Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону, у подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем у наступні строки щодо:

  • вивлення рахунків боржника — не рідше ніж один раз на два тижні;
  • виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника — не рідше ніж один раз на три місяці.

Перевірка майнового стану боржника здійснюється шляхом направлення запитів до відповідних органів, а також через державні реєстри. Зокрема:

  • щодо виявлення рахунків боржника — шляхом направлення запитів до органів Державної фіскальної служби України;
  • отримання інформації про доходи боржника — шляхом направлення запитів до органів Пенсійного фонду України а також органів Державної фіскальної служби України;
  • виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав на нерухоме майно шляхом формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
  • для виявлення нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано до 2003р.. перевіряється шляхом направлення запитів до МБТІ у випадку реєстрації такого майна після 2003р., інформація перевіряється через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
  • виявлення земельних ділянок, зареєстрованих на праві власності до 2013 р.. направляється запит до Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, а якщо зареєстровані після 2013 р — шляхом перевірки інформації через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцем проживання боржника для виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, за результатами якого складає акт про відсутність такого майна, а у разі наявності майна — постанову про опис та арешт майна боржника.

4.2. Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у разі виконання рішень про стягнення аліментів. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Стягнення за виконавчими документами про стягнення аліментів звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У випадку, якщо у боржника відсутні кошти на зазначених рахунках, стягнення звертається на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника.

Згідно ч. 3 ст. 68 Закону, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству установі організації фізичній особі. Фізичній особі — підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію,  та інші доходи.

Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, крім обов’язкових реквізитів, зазначених у п. 7 Розділу І Інструкції, повинна містити наступні реквізити:

  • повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи — підприємця, якій надсилається постанова. та її місце проживання;
  • порядок стягнення суми боргу;
  • розмір відрахувань;
  • реквізити рахунку, на який необхідно перераховувати утримані кошти, або адресата в разі перерахування коштів поштовим переказом;
  • вимогу щодо направлення щокварталу звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси на яку необхідно направляти звіти форма звіту визначена до датком 9 Інструкції);
  • обов’язковість повідомлення державного виконавця у разі припинення перерахування коштів стягувача із зазначенням причини припинення виплат, а також нове місце роботи, проживання чи навчання боржника. якщо воно відоме;
  • роз’яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника).

У випадку, якщо щодо одного боржника видано декілька виконавчих документів державний виконавець здійснює розрахунок розміру заробітку, належного до стягнення за кожним. виконавчим документом, оскільки загальний розмір стягнення не повинен перевищувати 50 %.

Наприклад, за двома виконавчими документами боржник повинен сплачувати аліменти у розмірі 1/4 та 1/3  частини заробітної плати, що умовно відповідає 25 % та 33,33%) , разом 58,33 %, тоді як законом визначено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 50 %. Для розрахунку необхідно спочатку визначити, який розмір стягнення припадає на один відсоток належних до утримання за виконавчими документами сум (50 % ÷ 58,33 % = 0,857). Потім проводиться розрахунок розміру заробітку, належного до стягнення за кожним виконавчим документом (0.857 × 25 % = 21,4 %  та 0,857 × 33,33 % = 28.6 %).

Необхідно також розглянути варіант, коли за двома виконавчими документами боржник повинен сплачувати аліменти одночасно у частині від доходу і у твердій грошовій сумі. Наприклад, за одним виконавчим документом необхідно сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітної плати. а за іншим — 700 грн. У такому випадку необхідно визначити скільки відсотків складають 700 грн. від заробітної плати боржника (наприклад, заробітна плата боржника 4000 грн., то 700 × 4000 ÷ 100 % =17,5 %). Оскільки 1/4  частини заробітної плати становить 25 %, загальна сума заробітку, належного до стягнення за двома виконавчими документами, складає 25 % + 17,5 % = 42,5 %. У випадку, якщо при цьому наявна заборгованість зі сплати аліментів, то загальний розмір стягнення не повинен перевищувати 50 %.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство. установа, організація. фізична особа — підприємець. фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 6 ст. 71 Закону).

Необхідно також зазначити про окремі випадки стягнення аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. які мають певні особливості:

1) якщо боржник працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (наприклад сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), відрахування проводяться в міру нарахування заробітної плати;
2) якщо боржник працює за сумісництвом на кількох підприємствах, відрахування рахування проводяться із заробітку за кожним місцем роботи на підставі окремо винесених виконавцем постанов;
3) якщо боржник працює у фізичної особи або фізичної особи — підприємця, у якого немає бухгалтера та рахунку в банку, утримані кошти із заробітку боржника перераховуються стягувану безпосередньо цими особами:
4) якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про стягнення аліментів згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом.

Контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється державним виконавцем:

1) за власною ініціативою;
2) за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами — підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону, за невиконання законних вимог виконавця, в тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця передбачена ст. 188-13 КУпАП. Зокрема, згідно п. 4 Розділу XIV Інструкції, у разі порушення законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення, який разом з матеріалами, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, не пізніше наступного робочого дня передається начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Зазначений протокол розглядається начальником органу державної виконавчої служби у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду начальник виносить одну з зазначених постанов:

  • постанова про накладення адміністративного стягнення;
  • постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі (п. 5 Розділу XIV Інструкції).

Керуючись вимогами п. 10 Розділу Х Інструкції, після надходження звіту про здійснення відрахування та виплати у зв’язку зі звільненням боржника державний виконавець не пізніше наступного робочого дня вносить інформацію про стягнення коштів до виконавчого документа шляхом проставляння відповідної відмітки та до автоматизованої системи виконавчого провадження

В інформації, яка вноситься до виконавчого документа, зазначаються:

  • розмір стягненої (відрахованої) суми;
  • суми заборгованості (за її наявності);
  • при стягненні періодичних платежів — дата, до якої проведено стягнення;
  • повне найменування і місцезнаходження юридичної особи, яка здійснювала відрахування.

Наприклад, аліменти стягнено до 01 квітня 2017 року за місцем роботи боржника ТОВ «Лілія», м. Київ, вул. Гончара, 26, заборгованість — 500 (п’ятсот) грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 71 Закону, після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа — підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають державному виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів.

Якшо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувану, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз’яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи. організації, фізичної особи — підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Отже, державний виконавець звертає стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію боржника на підставі постанови та зобов’язаний кожні три місяці,  а також після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення перевіряти наявність звіту про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Інструкцією.

4.3. Звернення стягнення на майно боржника у разі відсутності коштів під час виконання рішень про стягнення аліментів.

За наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. При цьому, звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. якщо існує непогашена заборгованість понад три місяці.

Звернення стягнення на майно здійснюється державним виконавцем на підставі постанови (ч. 2 ст. 48 Закону).

При зверненні стягнення на кошти та майно боржника державним виконавцям слід звернути увагу на черговість стягнення, оскільки в першу чергу стягнення звертається на кошти боржника у національній та іноземній валютах,інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника зазначених коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна. на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Слід зазначити. що звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється лише у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру в якому фактично проживає боржник (ч. 1 ст. 50 Закону).

Звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. у разі якщо сума,  що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на 01.06.17 це 64000 грн). У такому випадку державний виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону, після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна державний виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна,  заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє, таких осіб.

У випадку, якщо зазначене майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, державний виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Реалізація арештованого майна здійснюється в порядку ст. 61 Закону.

Підставою для зняття арешту під час виконання рішень про стягнення аліментів є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, про що зазначено в п.7 ч.4 ст. 59 Закону.

Отже,  державний виконавець звертає стягнення на кошти та майно боржника у такій черговості:

1) кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а також доходи боржника;
2) рухоме майно;
З) нерухоме майно:

  • окрема від будинку земельна ділянка, інше приміщення боржника;
  • житловий будинок чи квартира, в якому проживає боржник.

Чергові звернення стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

  1. Індексація аліментів.

Необхідно зазначити, що індексація грошових доходів громадян, у тому числі і аліментів, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, розмір аліментів визначений  судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Аналогічне положення містить ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», яка відносить розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до об’єктів індексації.

Виходячи з аналізу зазначених нормативно-правових актів, індексації підлягають лише аліменти визначені судом у твердій грошовій сумі, тобто аліменти які призначаються у частці від доходу, не індексуються.

Відповідно до ч.7 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.7 ч.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Якщо відрахування здійснюється за рахунок заробітної плати платника аліментів, то індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі проводиться підприємствами, установами організаціями. фізичними особами-підприємцями які здійснюють відповідні відрахування.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. здійснюється з місяця в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі що були призначені до червня 2016 р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 р. № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів. визначеного судом у твердій грошовій сумі».

Актуальну інформацію щодо встановлених та опублікованих індексів споживчих цін (інфляції) на товари та послуги можна отримати на офіційному сайті Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) в розділі «Статистична інформація» за посиланням «Економічна статистика», а в ній — за посиланням «Ціни».

Наприклад, аліменти згідно рішення суду присуджені в розмірі 700 грн. з лютого 2017 року. Розмір збільшення індексу споживчих цін для проведення індексації за березень 2017 року складає 11,2 %. При цьому, базовим є місяць. в якому присудили аліменти, тобто лютий 2017 року. Сума інфляції складає: 700 грн. × 11.2%  ÷ 100  = 78,4 грн. Розмір аліментів з урахуванням інфляції за даний період складає 700 грн.+78.4 грн.=778,4 грн.

Аналогічному розрахунку підлягає кожен окремо взятий календарний місяць. в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. який встановлений в розмірі 103 %.

При цьому необхідно звернути увагу, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів (п. 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).

Таким чином, на теперішній час Законом України «Про виконавче провадження» прямо не встановлений обов’язок державного виконавця по обчисленню індексації при розрахунку розміру заборгованості по аліментам. Проте, згідно аналізу всіх вищезазначених нормативно-правових актів, оскільки індексація проводиться за рахунок коштів платника аліментів, можна дійти висновку,. що вона повинна бути врахована при обчисленні заборгованості по сплаті аліментів боржника. При цьому, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються у судовому порядку (ч. 8 ст. 71 Закону).

  1. Особливості стягнення аліментів в окремих випадках.

6.1. Стягнення аліментів із засуджених.

При виконанні рішень про стягнення аліментів із засуджених постанова про відповідні стягнення з метою здійснення відрахувань у засуджених надсилається державним виконавцем до відповідних органів і установ виконання покарань. Однак державний виконавець, в першу чергу, повинен перевірити наявність коштів на рахунках боржника, а також іншого майна для покриття у повному обсязі належних до стягнення сум (п. 11 Розділу Х Інструкції).

У випадку, якщо органи і установи виконання покарань розташовані за межами території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби. Виконавче провадження після перевірки майнового стану боржника у порядку, передбаченому розділом V Інструкції, підлягає передачі разом з актом про відсутність майна до відповідного органу Державної виконавчої служби для організації виконання.

Отже, державний  виконавець при виконанні рішень про стягнення аліментів із засуджених повинен:

1) перевірити наявність коштів на рахунках боржника;
2) перевірити наявність майна у боржника;
3) у випадку відсутності майна на території відділу ДВС, а  також якщо орган і установа відбування покарання розташована на території іншого органу ДВС, передати виконавче провадження за належністю.

6.2. Стягнення аліментів на утримання двох і більше дітей.

Згідно вимог ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України).

Тобто, у разі, якщо на двох дітей судом призначено стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини доходів боржника, то після досягнення старшою дитиною повноліття на іншу дитину припадає 1/6 частини доходів боржника.

У тому випадку, якщо на трьох дітей судом призначено стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини доходів боржника, то після досягнення старшою дитиною повноліття на інших двох дітей припадає 1/3 частини доходів боржника, а після досягнення середньої дитини повноліття, на молодшу дитину припадає 1/6 частини доходів боржника.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч. 3 ст. 70 Закону).

6.3 Стягнення аліментів за минулий час.

Відповідно До ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання, тобто законодавством визначено конкретний термін, за який можливо стягнути аліменти.

Однак, якщо утримання не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого З-річного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Також державним виконавцям слід брати до уваги положення ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України, де зазначено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені у випадку, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з боржника, однак не отримував їх у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У такому випадку суд може присудити боржнику сплатити аліменти за минулий час, але не більше ніж за 3 роки. Такими доказами у даному випадку можуть бути документи, що підтверджують звернення одного з батьків у різні органи,  наприклад у державну службу зайнятості щодо розшуку місця роботи батька, за місцем роботи батька про встановлення дійсного розміру його заробітної плати, документи про одержання тимчасової державної допомоги на дитину, копія рішення про визнання батька безвісно відсутнім та інше.

Тобто, у даному випадку проблемним є питання розрахунку заборгованості державним виконавцем.

Якщо у державного виконавця наявні відомості щодо працевлаштування боржника на період, протягом якого він не сплачував аліменти, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення (ч.1 ст.195 Сімейного кодексу України).

Якщо ж будь-які відомості щодо працевлаштування боржника за той період відсутні, але на час визначення заборгованості він працює, то заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує на даний момент.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відомості про яку надаються Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області.

Таким чином, у випадку стягнення аліментів за минулий час, державний виконавець повинен враховувати наступні положення:

1) термін. за який можливо присудити аліменти за минулий час, а саме не більше як за 3 роки (ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України);

2) розрахунок заборгованості здійснюється державним виконавцем відповідно до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України, а також з урахуванням відомостей про працевлаштування боржником за період несплати аліментів, у разі їх наявності (ст. 195 Сімейного кодексу України).

  1. Відповідальність за невиконання рішень про сплату аліментів. Оскарження розміру заборгованості зі сплати аліментів. Обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Боржник у разі невиконання рішення про стягнення аліментів несе відповідальність відповідно до вимог Закону. Державним виконавцем у такому разі можуть застосовуватися наступні заходи:

1) за наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, державний виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні відсилати аліментів (ч. 9 ст. 71 Закону);
2) за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець:

  • Складає акт про порушення;
  • звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 76 Закону);

3) у разі ухилення боржники від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи за межі України до погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону).

Необхідно більш детально розглянути такий засіб впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України. Так, відповідно до п.І Розділу ХІІІ Інструкції, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням про стягнення аліментів, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню,  питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України готується на бланку відповідного органу ДВС та має містити наступні реквізити:

  • найменування суду, до якого надсилається подання;
  • відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який(яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо);
  • прізвище, ім’я та по батькові боржника, дату народження (число, місяць та рік);
  • громадянство боржника (за наявності таких даних);
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника — громадянина України, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті (за наявності таких даних).
  • обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань;
  • резолютивну частину подання.

До подання також додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За необхідності до подань державного виконавця можуть додаватися копії інших документів.

За наявності в поданні також зазначаються місце проживання (реєстрації) та інші відомості про особу, які відомі державному виконавцю.

Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

Відповідно п. 5 Розділу Інструкції, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається державним виконавцем на підставі постанови у випадку належного виконання боржником зобов’язань щодо сплати періодичних платежів.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати заборгованості вирішуються виключно у судовому порядку, відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону на підставі заяви заінтересованої сторони.

  1. Стягнення аліментів у разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в іноземну державу, з якою не укладено договір про надання правової допомоги. Стягнення аліментів за кордоном.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Сімейного кодексу України, у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються відповідно до Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1203.

Необхідно зазначити, якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. І зазначеного Порядку, у разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, для постійного проживання в іноземній державі, він повинен виконати аліментні зобов’язання з утримання дитини (дітей) до досягнення нею повноліття. Зазначені правовідносини оформлюються договором між цією особою та одним з батьків, з яким залишається дитина (діти), або її опікуном, піклувальником, або договором про припинення права на аліменти для дитини (дітей) у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Якщо аліментні зобов’язання не були виконані особою, що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

Для того, щоб уникнути випадків ухилення батьків від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа, що виїжджає для постійного проживання за кордоном, разом із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті подає до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні у разі наявності дитини (дітей), що залишається в Україні, наступні документи:

  • договір про виплату аліментів;
  • або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів;
  • або копію рішення суду про виплату аліментів.

До моменту одержання паспорта боржник повинен подати до відповідного органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні документ, цю підтверджує виконання аліментних зобов’язань:

  • нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувачів аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів (якщо така заява не подавалася згідно з абзацом першим пункту 2 цього Порядку);
  • або нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду).

У разі наявності неврегульованих аліментних зобов’язань керівник дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном приймає рішення  про відмову в задоволенні клопотання до усунення обставин, які цьому перешкоджають.

Стягнення аліментів за кордоном здійснюється відповідно до положень Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956, тобто, якщо стягувач проживає в Україні, а боржник на території держави, яка ратифікувала зазначену Конвенцію, стягнення аліментних платежів здійснюється на підставі цієї Конвенції.

Дана Конвенція регламентує процедуру визнання та виконання рішень українських судів у разі їх наявності на територіях держав, які підписали Конвенцію. Крім того, якщо рішення про стягнення аліментів відсутнє, стягувач має право подати документи до Міністерства юстиції України. який є уповноваженим державним органом,  щодо перенаправлення пакетів документів до відповідного органу іноземної держави для вирішення питання про стягнення аліментів з громадянина такої держави.

Відповідно до п. 7 Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 № 121/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2006 № 1390/13264,  у разі коли відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів, до відповідної Договірної Сторони надсилаються документи, необхідні для розі ляду справи по суті.

Заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном оформлюється згідно з додатком 1 до інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.

З урахуванням вимог статті 3 Конвенції заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:

1) повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
2) відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
3) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
4) засвідчену копію документа. що підтверджує ступінь родинних зв’язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження рішення суду про встановлення батьківства тощо);
5) фотокартку позивача;
6) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
7) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.

Зазначена заява надсилається до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції. В свою чергу Міністерство юстиції надсилає заяву органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом місяця від дня її надходження. В подальшому Міністерство юстиції України повідомляє стягувача про хід та результати розгляду заяви.

У випадку, якщо наявне рішення суду про стягнення аліментів, стягувач надсилає через територіальне управління юстиції до Міністерства юстиції України клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. Зазначене клопотання повинно бути оформлено згідно з додатком 2 до цієї Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном та містити таку інформацію:

а) повне ім’я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартки;
б) наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
в) будь-яка інша інформація,  що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна.

До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення,  такі документи:

а) копія судового рішення;
6) довідка про те, що рішення набрало законної сили;
в) довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
г) довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
ґ) копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справ про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
д) фотокартка стягувача.

Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів надсилається Міністерством юстиції України Органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.

Отже, питання щодо стягнення аліментних платежів на дитину у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги, а також стягнення аліментних платежів за кордоном, не належить до компетенції органів державної виконавчої служби і здійснюється через Міністерство юстиції України безпосередньо стягувачем.

  1. Видача довідок про неотримання аліментів для тимчасової державної допомоги.

У випадку, якщо один з батьків ухиляється від сплати аліментів, знаходиться в розшуку, або в інший спосіб не має можливості утримувати дитину, інший з батьків. Має право на призначення тимчасової державної допомоги, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.02.2006 № 189.

Зазначеним Порядком встановлюється перелік підстав, за наявності яких виплачується тимчасова державна допомога. Так, відповідно до п. 2 Порядку, тимчасова допомога призначається у разі, коли:

  • рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
  • стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
  • місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Тимчасова допомога призначається та виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує, дитину органами соціальною захисту населення.

Для того, щоб отримати тимчасову допомогу одержувач повинен надати до органів соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) наступні документи:

  • заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:

  • рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину;
  • довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
  • довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
  • повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено;
  • у випадках передбачених абзацом другим пункту 8 цього Порядку, подається довідка про розмір аліментів.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів (п. 6 Порядку).

Державному виконавцю слід звернути увагу на те, що довідка органу державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків повинна бути оформлена належним чином та містити наступні реквізити:

1) підпис начальника відділу або, у разі його відсутності, особи, яка виконує обов’язки начальника (п. 5.26 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5) ;
2) наявність гербової печатки (п. 5.26 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби);
3) дата видачі і номер довідки, прізвище, ім’я по батькові особи, якій видається довідка, призначення довідки (п. 5.38 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби).

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням тимчасової допомоги (п. 7 Порядку).

Відповідно до п. 8 Порядку, тимчасова допомога надається на дітей у розмірі, що дорівнює: різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, що передбачений ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, тимчасова допомоги призначається в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім’ї для призначення тимчасової допомоги провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги.

Необхідно також зазначити, що у випадку, якщо державний виконавець встановив факт сплати боржником аліментів, або дізнався про його місце працевлаштування, він повинен повідомити про це одержувачу та органу соціального захисту населення за місцем одержання допомоги у триденний строк.

Слід додати, що довідку про неотримання аліментів або розмір аліментів для отримання тимчасової державної допомоги можна замовити через портал державних послуг igov.org.ua в розділі «Соціальний захист».

Таким чином, державний виконавець повинен подати на підставі заяви стягувача довідку, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом відповідного періоду, та оформити її у відповідності до вимог чинного законодавства, а також надавати інформацію органам соціального захисту населення про сплату боржником аліментів, або його місце працевлаштування.

Джерело: методичні рекомендації м. Дніпро, 2017 рік

comments powered by HyperComments