Юридичний інформаційний проект про виконавче провадження та примусове стягнення боргів. Корисна інформація для боржників, стягувачів та виконавців.

Особливості виконання зведеного виконавчого провадження

Особливості виконання зведеного виконавчого провадження

План

  1. Загальні положення.
  2. Відкриття виконавчого провадження у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника. Об’єднання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведене виконавче провадження. Приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.
  3. Утворення виконавчих груп у випадку виконання зведеного виконавчого провадження. Передача виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби.
  4. Накладення арешту на майно боржника у разі виконання зведеного виконавчого провадження.
  5. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум в порядку зведеного виконавчого провадження.
  6. Зупинення вчинення виконавчих дій у випадку виконання зведеного виконавчого провадження.
  7. Закінчення виконавчого провадження в рамках зведеного виконавчого провадження.
  8. Оскарження рішень. дій або бездіяльності державного виконавця у порядку виконання зведеного виконавчого провадження.

 

  1. Загальні положення.

Законодавчою базою виконання рішень в порядку зведеного виконавчого провадження є наступні нормативно-правові акти:

1) Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (в редакції від 17.02.2017):

2) Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 № 2832/5);

З) Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»;

4) Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»;

5) Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція), у разі наявності кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника вони виконуються державним виконавцем в порядку зведеного виконавчого провадження.

Слід звернути увагу, що ключовою ознакою при об’єднанні виконавчих проваджень у зведене є наявність кількох відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника (п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № З).

  1. Відкриття виконавчого провадження у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника. Об’єднання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведене виконавче провадження. Приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

У випадку надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника державний виконавець відкриває виконавче провадження окремо щодо кожного виконавчого документа.

Державний виконавець при відкритті виконавчого провадження повинен звернути увагу на відповідність виконавчого документа вимогам чинного законодавства. Зокрема, необхідно перевірити:

  • наявність обов’язкових реквізитів виконавчого документа, зазначених у ч. 1 ст. 4 Закону;
  • строк пред’явлення виконавчого документа на виконання, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону;
  • наявність квитанції про сплату авансового внеску (ч.2 ст.26 Закону);
  • наявність заяви стягувача або інших підстав для примусового виконання рішення (ч.1  ст. 26 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника та попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Постанова повинна бути оформлена відповідно до вимог п. 7 Розділу І Інструкції.

У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження (п. 14 Розділу ІІІ Інструкції).

Необхідно зазначити, що зазначені рішення виконуються державним виконавцем. Що відкрив перше виконавче провадження щодо боржника.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) при відкритті виконавчого провадження (абзац 5 п. 14 Розділу ІІІ Інструкції).

Проблемним постає питання об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження у випадку виконання рішень щодо боржника – фізичної особи, у випадку наявності кількох виконавчих документів різних категорій. У даному випадку державні виконавці, які працюють за різними напрямками, не перевіряють наявність інших виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника і тому рішення виконується в рамках одного виконавчого провадження, а не зведеного виконавчого провадження, як це передбачено статтею 30 Закону. При цьому, порушуються норми статей 45 та 46 Закону щодо розподілу стягнутих боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.

Таким чином, для уникнення зазначених проблем обов’язковим при відкритті виконавчого провадження є перевірка наявності інших відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного й того самого боржника.

Об ‘єднання виконавчих проваджень щодо одного боржника здійснюється на підставі постанови державною виконавця.

Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції, постанова про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження повинна містити такі обов’язкові реквізити:

  • номер виконавчого провадження:
  • вступну частину із зазначенням:
  • назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;
  • найменування органу державної виконавчої служби. прізвища. імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову:
  • назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа;
  • мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову (ст. 30 Закону);
  • резулятивну частину із зазначенням:
  • прийнятого виконавцем рішення (об’єднати виконавчі провадження № АСВП та № АСВП у зведеному виконавчому провадженні):
  • зазначення про направлення копії постанови сторонам виконавчого провадження;
  • строк і порядок оскарження постанови.

До постанови можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження виноситься не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження) (абзац 3 п. 14 Розділу ІІІ Інструкції).

Необхідно також зазначити, що відповідно до п. 3.8. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, зведене виконавче провадження щодо одного і того самого боржника повинно бути сформовано в обкладинці на зведене виконавче провадження, яка повинна містити наступні реквізити:

  • найменування органу державної виконавчої служби;
  • номер зведеного виконавчого провадження, номер після перереєстрації, а також номер за автоматизованою системою виконавчого провадження;
  • П.І.Б. або найменування боржника, його адреса;
  • інформацію про виконавче провадження (дата винесення постанови про об’єднання виконавчих проваджень, дата завершення виконавчого провадження, а також дата передачі провадження до архіву, архівний номер (додаток ІІ Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби).

З метою обліку виконавчих проваджень, приєднаних до зведеного виконавчого провадження, державний виконавець повинен вести облікову картку на зведене виконавче провадження та складати розрахунок про розподіл грошових коштів в міру їх стягнення, які долучаються до зведеного виконавчого провадження. Облікова картка оформлюється у табличному вигляді та повинна містити:

  • обліковий номер виконавчого провадження, індекс державного виконавця:
  • назву виконавчого документа, коли там ким виданий:
  • найменування стягувача:
  • суму, що підлягає стягненню;
  • дату завершення виконавчого провадження;
  • підставу завершення або відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт, частина, стаття Закону України «Про виконавче провадження»);
  • суму коштів, яку було стягнуто в процесі виконання (додаток 12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби).

Після закінчення календарного року відомості про незавершені виконавчі провадження щодо одного і того самого боржника переносяться до нової облікової картки на зведене виконавче провадження, а також за необхідності зведені виконавчі провадження можуть обліковуватися в окремих реєстраційних формах, про що видається відповідний організаційно-розпорядчий документ керівником органу державної виконавчої служби.

Слід звернути увагу, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Оскільки ч. 2 ст. 27 Закону визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом та в складі зведеного виконавчого провадження перебувають декілька виконавчих документів, хоча й щодо одного боржника, можна зробити висновок, що виконавчий збір стягується за кожним виконавчим документом, що перебуває у складі зведеного виконавчого провадження.

У випадку відкриття виконавчою провадження щодо боржника, стосовно якого вже здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця про приєднання виконавчого провадження до зведеного.

Постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження повинна відповідати вимогам п. 7 Розділу І Інструкції та містити:

  • номер виконавчого провадження;
  • вступну частину із зазначенням;
  • назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;
  • найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;
  • назви виконавчого документа коли та ким виданий, резолютивної частини документа;
  • мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків) і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову (ст. 30 Закону) ;
  • резолютивну частину із зазначенням:
  • прийнятого виконавцем рішення (приєднати виконавче провадження № АСВП до зведеного виконавчого провадження № АСВП);
  • направлення копії постанови сторонам виконавчого провадження;
  • строку і порядку оскарження постанови.

До постанови можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження шодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Таким чином, державний виконавець при об’єднанні виконавчих проваджень у зведене, а також приєднанні виконавчого провадження до зведеного повинен дотримуватись наступних вимог:

1) перевіряти наявність чи відсутність іншого відкритого чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника через автоматизовану систему виконавчого провадження (абзац 5 и. 14 Розділу ІІІ Інструкції);

2) при винесенні постанов про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження враховувати обов’язкові реквізити до даних процесуальних документів (п. 7 Розділу І Інструкції);

3) дотримуватися строків винесення постанов про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (абзац З п. 14 Розділу ІІІ Інструкції).

  1. Утворення виконавчих груп у випадку виконання зведеного виконавчого провадження. Передача виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, виконавчі групи в органах виконавчої служби можуть утворюватися у разі виконання зведеного виконавчого провадження в порядку, який визначається Міністерством юстиції України.

Виконавчі групи можуть утворюватися у випадку, якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць. У такому разі виконавчі групи утворюються при об’єднанні виконавчих проваджень у зведене в порядку, який встановлено Розділом ІV Інструкції.

Утворення виконавчої групи здійснюється на підставі постанови особи, що приймає рішення про утворення виконавчої групи, та в якій обов’язково зазначаються:

  • обставини, які обумовили утворення виконавчої групи;
  • склад виконавчої групи, її керівник, орган державної виконавчої служби при якому утворюється виконавча група;
  • інші відомості, в тому числі щодо покладення на керівника виконавчої групи прав і повноважень у виконавчому провадженні, встановлених законодавством для начальників органів державної виконавчої служби (п. 3 Розділу ІV Інструкції).

Відомості про утворення виконавчої групи вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанова про утворення виконавчої групи надсилається членам виконавчої групи не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Приймати рішення про утворення виконавчої групи та затверджувати її склад можуть наступні особи:

  • директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – при будь-якому органі державної виконавчої служби з числа державних виконавців будь-якого органу державної виконавчої служби;
  • начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – з державних виконавців цього відділу;
  • начальник управління державної виконавчої служби – з державних виконавців підпорядкованих органів державної виконавчої служби;
  • начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби – з державних виконавців цього відділу;
  • начальник відділу державної виконавчої служби – з державних виконавців цього відділу.

В порядку виконання зведеного виконавчого провадження виконавче провадження щодо стягнення коштів з одного боржника може бути передано до:

1) іншого державного виконавця в межах одного органу державної виконавчої служби або виконавчої групи;

2) іншого органу державної виконавчої служби;

3) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах;

4) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах.

Необхідно зазначити, що передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби, у разі виконання зведеного виконавчого провадження, здійснюється на підставі письмового доручення начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи.

Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, повинен винести відповідну постанову про прийняття виконавчого провадження, у строки встановлені Законом.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження або в порядку, визначеному розділом V Інструкції.

Відповідно до п. 9 Розділу ІV Інструкції, державний виконавець, який передає виконавче провадження до іншого органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи, повинен винести постанову про передачу виконавчого провадження   іншому органу державної виконавчої служби, яка разом з матеріалами виконавчого провадження надсилається у строки, встановлені Законом, а саме: не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

В свою чергу державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, або у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів. Передача матеріалів виконавчого провадження здійснюється на підставі вмотивованої постанови, в якій обов’язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п’яти робочих днів. Постанова надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідних органів державної виконавчої служби.

Особою, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження є відповідно:

  • директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень. що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби;
  • начальник управління державної виконавчої служби щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.

Таким чином, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження щодо стягнення коштів з боржника повинен перевіряти за даними автоматизованої системи виконавчого провадження наявність чи відсутність інших виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з цього боржника. У випадку наявності іншого виконавчого провадження щодо стягнення коштів з одного боржника в іншого державного виконавця в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи в іншому органі державної виконавчої служби або у відділі примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при них органах, державний виконавець повинен передати зазначене виконавче провадження в порядку, визначеному Розділом V Інструкції.

  1. Накладення арешту на майно боржника у разі виконання зведеного виконавчого провадження.

Для своєчасного та фактичного виконання рішення під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону).

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (абзац 2 п.8 Розділу VІІІ Інструкції).

У випадку виявлення коштів та інших цінностей, які перебувають на рахунках або на зберіганні у банках та інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, державний виконавець накладає арешт на зазначені кошти та інші цінності, про що виноситься постанова не пізніше наступного робочого дня після виявлення таких коштів чи інших цінностей.

У постанові про арешт коштів боржника, крім обов’язкових реквізитів, визначених п. 7 Розділу І Інструкції зазначається:

  • сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за кожним виконавчим документом, що входять до складу зведеного виконавчого провадження;
  • стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження;
  • реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів (п. 8 Розділу VII Інструкції).

Після перевірки майнового стану боржника та у випадку виявлення майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець проводить опис та арешт такого майна, про що виносить постанову.

Постанова про опис та арешт майна, крім обов’язкових реквізитів, зазначених в п. 7 Розділу І Інструкції, повинна містити:

  • назву кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вагу, метраж, розмір, форму, вид, колір, товарний знак, пробу, виробничу марку, дату випуску, ступінь зносу тощо):
  • якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів. каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються із визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
  • якщо проводилось опечатування предмета, зазначається які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
  • прізвище, ім’я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, – паспортні дані, її місце проживання;
  • відмітку про роз’яснення зберігачеві майна обов’язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт:
  • якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
  • відмітку про роз’яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;
  • зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів) (п. 10 Розділу VII Інструкції).

Таким чином, державний виконавець при накладенні арешту на майно або кошти боржника в порядку здійснення зведеного виконавчого провадження повинен керуватися нормами ст. 56 Закону та враховувати розмір сум стягнення, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів усіх виконавчих проваджень які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження.

  1. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум в порядку зведеного виконавчого провадження.

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону, та з урахуванням вимог ст. 46 Закону щодо черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.

Зокрема, необхідно зазначити, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог Закону.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору витрат виконавчого провадження державний виконавець складає розрахунок, який повинен містити:

  • загальну суму стягнених коштів, суму, шо залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження;
  • перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону;
  • суму коштів яка перераховується кожному стягувачу;
  • суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов.

Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження. Розрахунок державного виконавця затверджується начальником органу державної виконавчої служби (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця та перераховуються на підставі розпорядження).

У разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення 3 інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7 Інструкції), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні (п. 13 Розділу VII Інструкції).

У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, нумеруються та на зворотному боці останнього аркуша скріплюються печаткою органу державної виконавчої служби із зазначенням кількості аркушів.

Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби здійснюється на підставі платіжних доручень, які повинні бути підписані начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою.

При цьому державний виконавець повинен перевіряти наявність письмової заяви стягувача – фізичної особи, в якій вказується рахунок у банку або іншій фінансовій установі, на який необхідно перерахувати грошові кошти, або адреса стягувача у випадку перерахування коштів поштовим переказом, стягувачу – юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Слід додати, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів (ч. 2 ст. 46 Закону).

Відповідно до п. 16 Розділу VІІ Інструкції, у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Отже, державний виконавець при розподілі стягнутих з боржника сум повинен враховувати вимоги ст. 45 Закону щодо черговості розподілу стягнутих з боржника сум та у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів і у разі відрахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, повинен складати розрахунок із врахуванням вимог ст. 46 Закону.

На практиці проблемним є питання повернення платіжних вимог до відділів державної виконавчої служби банками та іншими фінансовими установами, у зв’язку з наявністю постанови про арешт коштів по іншому виконавчому документу та першочерговістю його виконання. Так, відповідно до п.10.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 377/8976 від 29.03.2004, якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно 3 пунктом 10.6 зазначеної Інструкції.

Тобто, державному виконавцеві може бути неможливо виконати рішення в повному обсязі через наявність постанови про арешт коштів по іншому виконавчому документу.

Таким чином, для уникнення зазначених проблем державний виконавець повинен перевіряти наявність інших відкритих виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника через автоматизовану систему виконавчого провадження, та для фактичного виконання рішення вживати відповідних заходів щодо передачі виконавчого провадження в порядку, визначеному Розділом V Інструкції.

  1. Зупинення вчинення виконавчих дій у випадку виконання зведеного виконавчого провадження.

За наявності обставин передбачених статтею 34 Закону. державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій крім випадків визначених Законом. Зупинення вчинення виконавчих дій здійснюється на підставі постанови державного виконавця яка, відповідно до ч.2 ст. 34 Закону повинна бути винесена не пізніше наступного робочого дня коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій ст. 34 Закону, а з підстави. передбаченої пунктом 9 ч. 1 ст. 34 Закону – у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Однак існують випадки коли наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій тільки одного виконавчою провадження, яке приєднано до зведеною виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець зупиняє зведене виконавче провадження лише в частині виконання цього виконавчою провадження про що виносить відповідну постанову з посиланням на пункт ст. 34 Закону, тобто вказує обставину на підставі якої зупиняється виконавче провадження, а також вказується період на який саме зупиняється вчинення виконавчих дій (п. 17 Розділу ІІІ Інструкції).

Слід звернути увагу, виходячи із вищезазначеного у випадку зупинення виконавчого провадження, яке перебуває у складі зведеного виконавчого провадження, виплата коштів зупиняється лише відносно тих конкретних виконавчих проваджень які зупинено. Поновлення виплати коштів, нарахованих стягувачам, розпочинається після поновлення виконавчого провадження, яке було зупинено.

  1. Закінчення виконавчого провадження в рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до п. 16 Розділу ІІІ Інструкції, за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження (ст. 39 Закону), повернення виконавчого документа (ст. 37 Закону) виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску. який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження. повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав зазначених у пунктах 2-6 ч.1 ст.37 Закону державний виконавець складає акт а саме:

1) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними:

2) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

3) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

4) в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, місце проживання. Перебування боржника – фізичної особи (крім випадків коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

5) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду який його видав, арешт накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Таким чином, у разі закінчення виконаним) провадження, яке перебуває у складі зведеного, арешт знімається тільки в частині того виконавчого документа, виконання якого завершено.

Про зняття арешту з майна (коштів) державний виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві. Зазначена постанова в день її винесення державним виконавцем надсилається органу, установі, посадовій особі, яким відповідно була надіслана постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника для виконання.

  1. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у порядку виконання зведеного виконавчого провадження.

Скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження у якому об’єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, про що зазначено в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014.

Аналогічне положення міститься в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010. Так, судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження у якому об’єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративною суду.

Як приклад, можна зазначити, що Львівський окружний адміністративний та Волинський окружний адміністративний суди при розгляді позовів в порядку виконання зведеного виконавчого провадження відмовляли у відкритті справи, оскільки оскаржуване рішення винесено судами за результатами розгляду цивільної справи, а отже даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Однак зазначеними судами не було враховано положення п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративною суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010, а тому винесено помилкове рішення. Проте Львівським апеляційним адміністративним судом при винесенні ухвал № 30156344 від 15.03.2013, № 32748438 від 01.08.2013, № 30849590 від 12.04.2013, ухвали судів першої інстанції про закриття провадження в адміністративних справах були скасовані та направлені на новий розгляд.

До того ж необхідно зазначити, що при вирішенні справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, юрисдикцію судів необхідно визначати з урахуванням положень ст. 74 Закону, виключно в межах конкретного виконавчого провадження, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, сторони виконавчого провадження можуть оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, в порядку адміністративного судочинства.

Джерело: методичні рекомендації м. Дніпро, 2017 рік

comments powered by HyperComments
Правовий путь © 2017
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «Правовий путь»